Цей лист був вперше опублікований газетою Cape Coral Breeze 14 серпня 2025 року.
Автор зображення:Ukrainian National Information Service
До редактора:
Я нещодавно повернулася з України, де була свідком руйнувань і ударів Росії в містах, де я провела більшість часу — у Києві та в Одеській області. І тепер, коли я знову вдома, з огляду на майбутню зустріч Трампа і Путіна, у мене є кілька запитань.
Чому жоден кандидат до Конгресу від 19-го округу Південно-Західної Флориди не висловив жодної позиції щодо України чи Росії? І що ще важливіше — чому Трамп дозволяє сухопутному агресору Путіну прибути на Аляску, щоб цього тижня вести переговори щодо українських територій на авіаційній та армійській базі США Елмендорф-Річардсон?
Окрім порушення міжнародного права, територіальної цілісності та геноциду українського і російського народів, давайте коротко згадаємо нещодавню історію хибного переконання Путіна в його праві на цю американську землю…
У 2022 році Росія зневажила національні кордони США, пригрозивши «повернути» Аляску.
У 2024 році Росія разом із Китаєм почала патрулювати американські острови на Алясці з ядерними військовими кораблями, загрожуючи нашій військовій присутності в регіоні.
Аляска межує з Росією, так само як і Україна. Якщо Трамп готовий домовлятися про кордони України — що буде далі?
Путін, Трамп і всі американські політики, які погоджуються з цим, повинні серйозно задуматися, перш ніж дозволити воєнному злочинцю Володимиру Путіну ступити на американську землю. Вони мають знати — і весь світ має знати — наскільки Америка ненавидить нацистський російський режим.
Якби більше американських політиків діяли проти терористів, уявіть, скільки миру було б у світі.
Кандидати до Конгресу від Південно-Західної Флориди, які не засудили Росію в той тиждень, коли Путін прибув до США, несерйозно ставляться до національної безпеки, демократії та, зрештою, до американського народу. Їх цікавить лише особисте збагачення, популярність, увага або інші корисливі цілі, що, схоже, спрямовані на придушення справжнього американського народу, з яким я познайомилася і який разом зі мною рішуче виступає проти терористичної російської держави.
Де ті лідери, які мають хребет, щоб виступити тоді, коли це справді має значення? Де ті, хто думає самостійно, а не дозволяє ляльководу думати за себе?
Я закликаю президента Трампа не укладати угоди з терористами… Нам потрібна сила. І я закликаю його відмовити у в’їзді воєнному злочинцю Володимиру Путіну до США. Не ступайте на нашу землю.
Щоб прочитати про мій досвід під час війни в Україні, перейдіть на мій новий сайт kyivfreepress.com. Я з нетерпінням чекаю можливості поділитися з моєю спільнотою ще більше найближчим часом.
This letter was originally published by the Cape Coral Breeze on Aug 14, 2025
Image Credit: Ukrainian National Information Service
To the editor:
I’ve recently come back from Ukraine where I witnessed Russia’s destruction and strikes in the cities where I spent most of my time, in Kyiv and in the Odessa region. And now that I’m back, in light of the upcoming meeting between Trump and Putin, I have a few questions.
Why has not one Southwest Florida CD-19 Congressional candidate taken any position on Ukraine or Russia? More importantly, why is Trump letting land invader Putin come to Alaska to negotiate territories of Ukraine this week at USAF-US Army base, Base Elmendorf-Richardson?
Aside from the violation of international law and territorial integrity, and full blown genocide of Ukrainian AND Russian people, let’s quickly debrief a recent history on Putin’s false sense of entitlement to this American state….
In 2022 Russia disrespected U.S. national borders, threatening to take back Alaska from the US.
In 2024 Russia alongside China then proceeded to patrol America’s Alaskan island with nuclear warships, threatening our military power in the region.
Alaska borders Russia, just as Ukraine borders Russia…. If Trump is willing to negotiate Ukraine’s borders, what is next?
Putin, Trump, and all consenting American politicians should heavily reconsider allowing war criminal Vladimir Putin to step foot into the States. They should know, and the world should know, exactly how much America hates the Nazi Russian regime.
If more American politicians took actions against terrorists, imagine how much peace in the world there would be.
The current Southwest Florida Congressional candidates who failed to denounce Russia the very week Putin came to the States are not serious about national security, democracy, nor the American public for that matter. All they care about is personal enrichment, popularity, attention, or whatever serves this seemingly malign interest to choke out the real American public who I’ve come to know, and who stands with me vehemently against the terrorist Russian state.
Where are the leaders who’ve got the backbone to stand up when it counts? Where are the leaders who will think for themselves instead of let their puppet master think for them?
I implore President Trump against making deals with terrorists…. what we need is force. And I implore him to refuse entry to war criminal Vladimir Putin to the US. Stay off our land.
To read about my experiences in wartime Ukraine, please follow my new publication at kyivfreepress.com. I look forward to sharing more directly with my community in the near future.
Святе вірне духовенство Печерської Лаври в Києві, Україна, відкрито протиставляє древній монастир Київської Русі його нинішньому юридичному статусу в Московському патріархаті.
Цей допис було вперше опубліковано 10 липня 2025 року.
Цей тиждень я відвідала територію Києво-Печерської Лаври — найвищого рангу монастиря у Європі, що існує з XI століття, близько 1051 року. Поблизу розташовані Музей Голодомору та район Арсенальна (де у минулому глибоко під землею зберігали український арсенал зброї) — не дивно, що агресивна російська держава жадає володіти цим особливим місцем. Під час жорстокого вторгнення Росія намагається стерти історію Київської Русі, видаючи її за свою. Саме тому вони прагнуть підкорити цей стародавній, священний та геополітично значущий храм Божий.
Побувавши там, милуючись архітектурою та спілкуючись із чернечим орденом, я зрозуміла: цей монастир XI століття не лише важливий для зародження християнства в Європі, але й має неабияке сучасне значення у боротьбі за релігійну свободу.
Насправді, ця священна фортеця стала пульсом сучасного протистояння — церкви проти держави у розпалі однієї з найжорстокіших інвазій сучасності. Це простий факт, який руйнує брудні міфи кремлівської пропаганди, що розповідає брехню, використовуючи нашу глибоко особисту віру як інструмент війни.
Плутанина навколо сучасного розколу державної російської православної структури в Україні створила чимало можливостей для дезінформаційної війни.
Але правда в тому, що Києво-Печерська Лавра здійснює якийсь бунт проти Російської Православної Церкви, яка тісно пов’язана з кремлівським режимом.
Це один із найреволюційніших бунтів у світі сьогодні, у політичному серці України, серед військових та політиків, які борються разом із церквою за свободу від агресора.
Швидкий пошук у Google показав, що ця «заколотна» позиція Лаври практично не висвітлюється у ЗМІ.
Я тільки починаю вивчати історію цього стародавнього монастиря. Але, як кажуть, Рим не був побудований за один день, тож я вирішила почати писати про те, що знаю зараз, замість чекати…
Я вважаю, що кожен повинен відвідати священне місце, щоби пережити обряди та ознайомитись із розкішною візуальною спадщиною, яка передавалася нам поколіннями. Для мене церква — це те, що дає заземлення і змушує задуматися про те, що найдорожче: сім’я… і наша боротьба проти лиха, яке прагне знищити народ, що цінує свободу.
Я була у Лаврі з свекрухою — ми молилися за мою родину. Я молилася за солдатів, за кожного, кого колись зустрічала — особисто, через соцмережі чи читання про них, навіть за тих, кого вже нема. Насправді щоразу, коли я йду до церкви, я молюся за солдатів — навіть в Америці, і так вже багато років. Бо для мене вони — живі святі.
Я справді вважаю, що ці воїни — найсвятіші люди, попри їхню суворість. Вони — мученики, рятівники, захисники. Іноді здається, що їхнє суспільство применшує їхню діяльність, аби справитися з тим, що їм доводиться робити — а насправді захист людства потребує особливої свідомості й сили. Це не просто звичне чи бездумне. Це — хрест, який їм доводиться нести… І хоча я вірю в їхню справу, я щиро бажаю, щоб їм не доводилося цього робити. Але Україна не обирала війну, і комусь треба захищати суспільство від корумпованих тиранів, які прагнуть лише багатіти через завоювання.
Коли я у такому священному місці, як Печерська Лавра, я оглядаю прекрасні статуї та ікони — багато з них зображують воїнів із давніх часів. Вони зображені з тією самою святковою величчю, якої я вважаю достойними сучасні солдати за свою жертву.
Один солдат недавно сказав, що ненавидить церкви — і я вважаю це іронією, адже саме в Україні Росія знищила понад 700 церков. Робота солдатів насправді захищає та зберігає ці священні місця, які Росія прагне знищити — місця, що зберігають святі реліквії, образи, передані предками крізь історію. Чесно кажучи, я не розумію, як український солдат може щиро ненавидіти дім Божий, адже навіть якщо він не може бути на Літургії через війну, він щодня живе перед обличчям Суду, а не раз на тиждень.
Я полюбила Лавру: прогулюватися її територією, тихо молитися, відвідувати служби, спостерігати людей, що приходять молитися, а також бачити священників, братів, сестер і монахинь. Це живий духовний комплекс, майже як ватажокківлеці традицій і стійкості.
Під час однієї з Літургій я розмовляла з монахинею. Над нами лунало чудове хорове співання — одне з найпрекрасніших, що я коли-небудь чула. Монашка запалювала свічки й молилася, часто схиляючись у знак хреста, у довгому чорному одежі і чорній в’язаній шапці, з декоративним поясом навколо талії. Ми розмовляли біля квіткового саду, де інші віруючі також молилися. Мені дуже подобається атмосфера цієї місцевої святої громади…
Я поцікавилася її ім’ям і звідки вона. Вона сказала, що з України. Я запитала, чи цей храм під Москвою. Вона відповіла: «Так, але ми не пов’язані із жодною державою… Наша віра діє в Україні, Білорусі та Росії». З моєї точки зору, вона намагалася показати, що церква відокремлена від московської держави. Але це все ще мене трохи бентежило.
Я сказала їй, що помолюсь за її церкву…
Мені потрібно було розібратися в цьому до кінця. Якщо бути чесною, спочатку я трохи побоялася говорити з кліриками, коли зрозуміла, що церква так чи інакше пов’язана з Москвою. Можливо, через те, що ми в війні, і Москва активно переслідує мій народ.
Минулого року, коли я викладала в Українському католицькому університеті у Львові, один студент розповів з першої руки, як маленькі сільські церкви з священниками, пов’язаними з Москвою, відмовляли в сповіді проукраїнським вірянам.
Я також чула, що деяких священників, які співпрацювали з Москвою, затримували в Україні, хоча це були поодинокі випадки.
Один з важливих випадків щодо Печерської Лаври — справу щодо митрополита Павла (Петра Лебідя), який наразі під домашнім арештом і проходить суд за звинуваченням у міжрелігійній ненависті під час повномасштабного вторгнення Росії.
А також Кирил Гундяєв, Патріарх Московський, колишній агент КДБ, який відкрито підтримує вторгнення Кремля. До того, як стати Патріархом, він був російським олігархом і заробляв на великій тютюновій компанії.
Важливо не недооцінювати релігійну політику у цій війні, особливо в контексті міжнаціональної безпеки. Багато віруючих постраждали від релігійних переслідувань Росії, а держава Україна змушена ухвалювати складні рішення під час війни — розслідувати церковні структури, що належать Московському патріархату, зберігаючи при цьому права на релігійну свободу.
Навіть якщо Лавра надала мені таке яскраве відчуття на території, перспектива говорити з її духовенством спочатку здавалася мені страшною — але вони виявилися дуже мирними, і я була в самому серці Києва, де захищають свободу, тому я довірилася обстановці. Іронія у тому, як американські пропагандисти Кремля, такі як Такер Карлсон, намагаються неправдиво переконати людей, що Україна переслідує православну церкву. Насправді саме те, що православна церква пов’язана з Москвою, викликає страх.
А я стояла у серці Києва, серед українського війська, у одній із найстаріших історичних церков Європи — прагнучи особисто з’ясувати, чи підпорядкована вона Москві чи ні… І я зрозуміла: я перебуваю в місці прямого спротиву святенницькому злу… І це спростовує всі брехні про те, що Україна переслідує православну церкву, адже вона процвітає в самому серці України. Лавра — це не лише історична місцевість XI століття… Це історія, що відбувається просто зараз… Серед людей, які її творять… Добро проти зла.
Після розмови з монахинею я звернулася до іншого віруючого — чоловіка. Я спитала, чи він англійською говорить — він порекомендував поговорити з другом, який йшов поруч. Він був одягнутий весь у чорне з чорною шапкою.
Я сказала, що я американець і хочу поставити питання:
— Який у вашій церкви священницький порядок?
— Ми вірні християнству від… — почав священник.
— Від початку християнства? — аж я підсікнула.
— Наша церква існувала до України, до Росії… Чули щось про Володимира або Ольгу? — відповів він.
— Так, я читала про них: вони справді Великі… — сказала я, маючи на увазі святого Володимира Великого, що поширив християнство в Європі, і його бабусю Ольгу, хитру військову стратегію якої описано в легендарних діях.
— «Під Москвою?», — уточнила я.
— «Так, але лише документально. Не номінально. Ми незалежні», — відповів він.
— «Документально — юридично?» — уточнюю.
— «Так», — сказав він. «Ми юридично підпорядковані Москві, але номінально незалежні».
— «Автокефальні?» — поцікавилася я.
— «Так, юридично», — повторив він. Але не підтвердив, чи вважає церкву автокефальною.
— «Я римо-католичка, моя церква підпорядковується Папі, тому хотіла зрозуміти, чи ви під Кирилом… Ви знаєте патріарха Кирила?»
— «Так, знаю, що ви маєте на увазі… але Кирил благословляє війну… як ми можемо йому підкорятися?»
І миті по тому священник сказав, що мусить йти, і пішов. Я сказала його другові, котрий стояв поруч, що помолюсь за них, назвалася: Олександра з Америки.
Московський патріархат належить Кремлю. Те, що і монахиня, і священник розповіли про стосунки їх церкви з московським патріархатом — це говорить про те, що віруючі Лаври не сприймають себе керованими з Москви чи її патріарха Кирила; вони вважають себе людьми Божими, незалежними… попри документи, що пов’язують з Москвою. Київ це чітко розуміє: церква живе й процвітає в серці української столиці. А той факт, що стародавня церква з документальними зв’язками до Москви продовжує діяти, доводить: Україна не переслідує православну церкву. Навпаки, вона дозволяє цій церкві і її людям звільнитись через розкол, який зумовлений не лише політично — а моральною й духовною свідомістю порвати з російськими лідерами, які ведуть війну.
Більше того, з цією філософією бунту проти Кремля — провідною політикою віруючих Лаври — можливо, варто розслідувати, чи інші православні церкви в Білорусі, Україні, Росії, а також інші церкви, юридично пов’язані з Московським патріархатом, також висловлюють бунт та розкол з владою.
У Києво-Печерській Лаврі — бунт… проти Москви… проти тиранічного уряду й режиму. І він процвітає в серці Києва…
Печерська Лавра — не тільки стародавнє священне місце, вона символізує одну з найзначущих сучасних битв: добре проти зла.
Що буде в майбутньому — невідомо. Але траєкторія — вражаюча. Бунт віруючих Києво-Печерської Лаври проти Московського патріархату Кремля може стати початком одного з найбільших християнських розколів у сучасній історії…
The Holy Faithful Clergy of the Pechersk Lavra in Kyiv, Ukraine openly holds the ancient Kyiv Rus Monestary adversely against it’s current legal status with the Moscow Patriarchate
This week I visited the grounds of Kyiv Pechersk Lavra which has been the highest ranking monastery of holy orders in Europedating back to as early as 1051. Adjacent to the Holodomor Museum the Arsenalna district (where Ukraine’s weapons arsental was notoriously stored deep underground in distant past), it is no wonder that the warmonger russian state covets this special place. During russia’s brutal invasion into Ukraine they have sought to erase Kyiv Rus history by making it their own. That’s why they seek to subjugate this ancient, holy, and geopolitically significant temple of God.
By going there and witnessing the architecture and speaking to the holy order, I have discovered that this 11th century monestary is not only significant to the origins of the early spread of Christianity throughout Europe, but has untold modern significance in the fight for religious freedom.
In fact, this holy fortress is the beating heart of the modern fight of church versus state amid one of the most brutal invasions today. The simple truth I have uncovered dispels the lies of many of Kremlin’s propagandists who feed lies to the public by exploiting our deeply intimate faith and using it as a tool of the war.
The confusion surrounding the politics of the modern schism of russia’s state-owned Orthodoxy in Ukraine has led to plenty of opportunity for disinformation war.
But the fact of the matter is, the Kyiv-Pechersk Lavra is carrying out a mutiny against it’s russian Patriarchate which is closely tied to russia’s Kremlin regime.
This is one of the most rebellious mutinies in the world today in the political heart of Ukraine, surrounded by military and politicians who are fighting alongside this church for freedom from russia’s warmonger state.
Doing a quick google search, I realize that the mutiny of the Pechersk Lavra has gone largely unreported.
And, I am still learning the history of this ancient Monestary. However, Rome was not built in a day, so I figure I start writing about what I know now, instead of waiting…
I believe everybody should go to a sacred holy place and experience the rituals and ornate imagery of our sacred tradition passed down to us from generation to generation. For me, the church helps ground me and reflect on the what I hold most dear, like family… and our fight against the evil that seeks to destroy our freedom loving people.
I went to the Lavra with my mother-in-law to spend time and pray. I prayed for my family. And I prayed for the soldiers, everyone one of them that I’ve ever known ,either in person or through communicating on social media or reading about, and even the ones who have passed before I even met them.
In fact, every time I go to church, I pray for the soldiers, even in America, and it has been like that for years. That’s because to me they are the living saints.
I actually think the soldiers are the holiest people, in spite of being rough around the edges. They are martyrs and saviors and defenders. Sometimes I feel that their war-torn society placates their activities in order to cope with the killing they must undertake, and that actually downplays the fact that to accomplish the defense of mankind takes a certain higher awareness and consciousness that is extraordinarily trying. It is not an indiscriminate matter or normal thing. It’s a cross they must carry…. And even though I believe in what they do, I so deeply wish they didn’t have to do it. But Ukraine did not choose this war, and somebody has to defend society against corrupt greedy tyrants who only wish to enrich themselves through conquering and invasion.
When I am in a sacred place like the Pechersk Lavra, I look around at the beautiful statues and icons, many of them warriors from their own time, centuries ago. They are depicted with the same sacred royalty that I feel we owe to the military for sacrificing their entire lives.
A soldier recently told me he hates churches – and I think that’s very ironic since in Ukraine, russia is destroying churches. In fact, russia has destroyed over 700 churches in Ukraine. The soldiers’ work actually helps defend and salvage these sacred places of communal gathering which russia seeks to dismantle – places which hold holy relics and icons passed down by ancestors through the history which russia seeks destroy. To be honest, I don’t know how a soldier of Ukraine can truly despise the house of God deep in his heart, because even if they never make it to Mass because they are too busy at war, they closer to Judgement Dall than any of us, and they work on it all the time, not just one day of the week.
I love the Pechersk Lavra and walking the grounds, praying quietly, attending masses, and seeing the people who come to pray, as well as the holy clergy, including the priests, brothers, sisters, and nuns. It is like a vibrant sacred village, a time-capsule of resilience, tradition, and rule.
I spoke to a nun during a mass I happened to drop in on. There was a beautiful choir singing overhead, some of the most beautiful singing I have ever heard in my life. The nun was lighting candles and praying, frequently genuflecting the sign of the cross. She was dressed in long flowing black garb and a black knit cap, with a beautiful woven rope around her waist. She was praying and walking around with candles. We spoke outside of the building by the flower garden where other faithful were walking around and praying. I Just love the grounds and to see a little vibrant community of holy people….
I asked for her name and where she is from. She said she is from Ukraine. I wanted to know if this church was under the Moscow patriarch. She told me, yes, but it is not connected with any state…. Their faith operates in Ukraine, Belarus, and Russia.” From my interpretion, it was clear to me she wanted to convey her church’s separation from the Moscow state. But it still confused me.
I told her I would pray for her church…
I needed to get to the bottom of this. But, if I am to be honest, at first I was a little bit nervous to speak to the clergy when I learned that the church was somehow linked to Moscow. Perhaps it’s because we are in a war, and Moscow is actively targeting and persecuting my people.
When I taught summer courses at Ukrainian Catholic University in Lviv last year, I heard a first-hand account from one of my students who told me how small village churches with priests connected to Moscow would deny pro-Ukrainians confessions.
I have also heard reports of priests in collaboration with Moscow who were arrested in Ukraine, although these were isolated incidents.
It is important not to underestimate the politics of religion in this war, especially with regards to inter/national security as many faithful have been affected by russia’s religious persecution, and this has necessitated the Ukrainain state to make obviously difficult decisions during wartime to investigate churches who report to Moscow, while still honoring the nation’s rights to robust religious freedoms.
Even though the Lavra gave me such a vibrant feeling while walking along the grounds, the prospect of speaking with its priestly order was all of a sudden intimidating for me, but then again, they seemed like such peaceful people, and i was in the heart of Kyiv, where freedom is actively defended, so I trusted the situation. It is ironic how America’s russian propagandists such as Tucker Carlson can attempt to falsely lead people to believe that Ukraine persecutes the orthodox church, when in reality, the fact that the Orthodox church is connected to Moscow is what really provokes fear.
And here I was, in the heart of Kyiv surrounded by Ukraine’s military, at one of the oldest historical churches in All of Europe —- trying to find out for myself whether it was connected to Moscow or not… And what I found was that I was standing in a place of direct opposition to sacrilegious evil….and it proves all of the lies about Ukraine persecuting the Orthodox church wrong, because here it was standing in the heart of Ukraine – .it was not only historical grounds from the 11th century…. It was history happening right before my eyes…. Amongst the people making it happen…. Good versus evil….
After speaking to the nun, I then approached another faithful, a man. I asked him if he spoke English but he suggested I speak to his friend who was walking by. He was wearing all black and a black hat.
I told him I am American and wanted to ask him a question.
“What is the preistly order of the church?” I asked.
“We are of the faithful of Christianity since…. “
“Since all of christianity?” I quickly interrupted.
“Our church dates back from before Ukraine, before Russia… Have you ever heard of Vlad or Olha?”, the priest responded.
“Yes, i’ve been reading up on them, they were really Great…” I told him, referring to warrior and Saint Vladimir the Great who first spread Christianity around Europe, and his grandmother Olha, who was a vehemently shrewd military strategist who avenged her murdered husband in some of the most epic special operations documented in ancient history).
“So are you under Moscow?” I asked for further clarification.
“Yes but only for document purposes, not nominally. We are independent,” said the Priest.
“When you say documents, do you mean legally?”
“Yes,” he responded. “We are legally owned by Moscow, but not nominally. We are independent.
“So when you say independent, does it mean you are autocephalous? (Autocephalous means is a word in the Orthodox face to denote status of a hierarchical Christian church whose head bishop does not report to any higher-ranking bishop.)
“We are under moscow legally, but we do not answer to moscow.” he reiterated. He did not confirm if he considered the church autocephalous.
“Okay well, I am roman catholic and my church answers to the pope, so I wanted to know if you answer to Kyrill…. Do you know Kyrill the Moscow Patriarchate?”
“Yes I know what you mean… but Kyrill Blesses the war… how can we answer to him?”
Then, as quick as lightening, the priest told me he has to go, and he walked away. I told his friend, the other preist who was standing by, that I would pray for them, and I gave them my name and country of origin, Alexandra from America.
The Moscow Patriarchate is owned by the Kremlin. Therefore what both the nun and the priest told me, with regard to their church’s relationship to the Moscow patriarchate, …. It is clear that the faithful of Perchersk Lavra do not see themselves governed by Moscow nor its Patriarchate Kirill, they view their church as people under God, and wish to be independent ….. in spite of legal documentation by russia which state otherwise. Kyiv clearly understands this, as the church is clearly thriving inside the Heart of Ukraine’s political capitol. Furthermore, the fact that the ancient church with papers connected to Moscow continues to operate is proof that Ukraine does not persecute the Orthodox church. Rather, Ukraine is allowing this church to thrive and its people to break free through a schism not based solely on politics – but of a moral and spiritual consciousness to break free from the russian leaders that prosecute war.
Not only this, but with this philosophy of mutiny from Kremlin being the predominant policy of the faithful order of the Pechersky Lavra, it might require further investigation to confirm whether the Orthodox churches from which this church is linked to within Belarus, Ukraine, and Russia, as well as any other church legally boun to the Moscow Patriarchate, also expresses a mutiny and schism with its authorities.
There is a mutiny in the Perchervsky Lavra…. a mutiny against Moscow…. Against tyrannical government and regime. And it thrives in the heart of Kyiv….
The Pechersky Lavra is not only an ancient sacred place, it is symbolic of the most significant fight of good versus evil in modern times.
What will happen in the future is uncertain. But the trajectory is visceral. The mutiny of the faithful order at the Pechersky Lavra in Kyiv, Ukraine against Kremlin’s Moscow’s Patriarchate could be the beginnings of one of the greatest Christian schism known to modern Christian history…
Kyiv Free Press 