19 березня 2026 — Військово-морські навчання REP(MUS)/Dynamic Messenger 2025 були відомі громадськості щонайменше з вересня 2025 року, але цей новий (і своєчасний) звіт про багаторівневу систему України та її оперативне домінування під час навчань НАТО з’явився лише нещодавно. Цікаво, що він походить від видання Frankfurter Allgemeine Zeitung, і результати успіху України там фактично «приховані» — доступні лише німецькою мовою…
Новий звіт про Dynamic Messenger є одним із серії матеріалів, що з’являються з військових спільнот, таких як «Operation Hedgehog», і демонструють, що Україна нині перевершує НАТО у ключових навичках сучасної війни:
Robert "Magyar" Brovdi delivered hard truths about the war to NATO generals at LANDEURO 2025 in Wiesbaden.
🔻Key points: • No tank in the world can withstand a $400 drone. • What will NATO do if Shaheds fly over Europe? Your doctrines need an urgent review. • Unmanned Systems… pic.twitter.com/uqUSFFid5V
— 414 Magyar's Birds (@414magyarbirds) July 20, 2025
«Вони не побачили, як наближаються дрони»
Морські навчання НАТО
Автор: Конрад Шуллер, Київ 16 березня 2026 року, 11:44 — Час читання: 3 хвилини
Багатонаціональна морська група під українським керівництвом, яка діяла як «противник» під час навчань НАТО «REP(MUS)/Dynamic Messenger 2025», продемонструвала вразливість морських сил Альянсу та «потопила» щонайменше один союзницький фрегат.
Особа, безпосередньо залучена з українського боку, повідомила FAZ, що у п’яти сценаріях навчань біля узбережжя Португалії відпрацьовували як захист портів і кораблів супроводу, так і атаки на ескортні судна. У всіх п’яти сценаріях «червоні» перемогли «сині» морські сили НАТО. Також використовувалися українські морські дрони типу Magura V7 — невеликі безпілотні швидкісні катери, які або таранять ворожі кораблі, або атакують їх встановленим озброєнням.
Завдяки таким морським дронам, а також керованим ракетам та іншій зброї, український флот із початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році витіснив окупаційні сили із західної частини Чорного моря, попри відсутність великих кораблів. Зокрема, у квітні 2022 року він «потопив» ракетний крейсер «Москва» — флагман Чорноморського флоту Росії.
Після цього флот був змушений перенести свою головну базу з Севастополя в окупованому Криму до Новоросійська, що розташований далі на схід. Але навіть у цьому порту український підводний дрон зміг здійснити атаку на російський підводний човен ще в грудні минулого року.
За словами джерела з України, команда «червоних» у навчаннях «REP(MUS)/Dynamic Messenger 2025» складалася з американських, британських, іспанських та інших підрозділів, тоді як загальне командування здійснювала Україна. Метою було випробування нових технологій у максимально реалістичних умовах — тобто в середовищі, де імітувалися радіоелектронні перешкоди, акустична розвідка та військові контрзаходи.
Українці представили свій морський дрон Magura V7 у кількох версіях. Один був оснащений розвідувальним обладнанням та вибуховим зарядом, інший — кулеметом на борту. Інші країни-учасниці також застосовували безпілотні катери.
Згідно з правилами навчань, «ворожі» кораблі фактично не атакувалися. Для «перемоги» було достатньо першими взяти противника на приціл. Це фіксувалося на відео. Наприклад, якщо морський дрон атакував корабель, щоб знищити його радар, він вважався переможцем, якщо націлився на радар до того, як його виявили. Натомість його вважали перехопленим, якщо екіпаж корабля встиг зафіксувати його раніше.
Речник НАТО назвав це «віхою»
У п’яти сценаріях навчань взяли участь десятки підрозділів. Окрім морських дронів, з обох сторін застосовувалися також літаки та великі бойові кораблі. Наприкінці четвертого тижня, за даними Києва, перемогу здобула команда «червоних». Навчання чітко показали, що безпілотні системи у поєднанні з оперативним досвідом і перевіреним плануванням становлять «реальну загрозу» для морських сил НАТО — передусім тому, що Альянс ще недостатньо підготовлений до атак із використанням такої зброї.
Наприклад, під час імітованої атаки на конвой «червоні», за повідомленнями, завдали стільки «влучань» по фрегату, що він би затонув у реальному бою. Лише через п’ять хвилин «сині» запитали у спільному чаті: «Нам атакувати зараз чи ні?» Українське джерело зазначає: «Проблема була не в тому, що вони не могли нас зупинити — вони навіть ще не бачили нашої зброї».
На тлі руйнівної дезінформаційної війни Кремля в американській політиці Престон Стюарт став ключовою фігурою, яка доносить правдивий аналіз про оборонний союз США та України.
Оповідач воєнних історій сам є історією війни — про те, як один із найкращих незалежних військових журналістів нашої країни відіграє важливу роль у міжнародній спільноті дуже великодушним, але водночас приземленим і людяним способом.
Я давно захоплювалася журналістикою та політикою, але з початку війни в Україні почала глибоко цікавитися військовою сферою. Я вважаю, що саме військова сила є тим сміливим рубежем, який має єдине передбачуване рішення для зупинки нелюдської воєнної машини росії.
Тож напередодні моєї наступної поїздки до Капітолію США, де я висвітлюватиму важливу подію за участі діючих військовослужбовців українського військового командування, співробітників Міністерства оборони та членів Конгресу, я хотіла написати про те, як познайомилася з одним із найавторитетніших американських журналістів, які висвітлюють війну в Україні — капітаном США Престоном Стюартом у Вашингтоні минулої осені (жовтень 2025 року), і про його вплив на мою незалежну журналістську діяльність.
Ось трохи з того, про що ми говорили — але спершу невеликий вступ…
Робота Престона вплинула і на мою роботу: від того, що я залишаюся поінформованою про найновіші розвіддані та інсайдерські військові знання, до того, як я розповідаю історії нашої війни. І я впевнена, що деякі дуже впливові люди (а в деяких випадках — дуже ймовірно, що незабаром уже не такі впливові) уважно стежать за ним…
Престон Стюарт є рушієм народних зусиль підтримки війни тут, в Америці. Через журналістику він підвищує обізнаність і збирає кошти… і це надзвичайно потрібно, адже тут, на американському внутрішньому фронті, ми перебуваємо в самому епіцентрі інформаційної війни росії, яка завдала колосальної шкоди ефективному формуванню політики США щодо України.
Для тих, хто стежить за політикою США та України, історія виглядає так…
За відсутності вкрай необхідної важкої артилерії, яку Пентагон і наші «союзники» тримали під замком, сталося так, що український народ і його справжні друзі взяли оборону у власні руки завдяки низовим інноваціям.
Престон — один із цих справжніх друзів… незалежний військовий журналіст, людина, яка сама побудувала свою кар’єру, і яка, до того ж, приватно фінансує військових.
У цьому сенсі він надзвичайно добре розуміє, як влучити в самий нерв тих особливо болісних помилок нашої адміністрації, які через зарозумілість керівництва США щодо України зрештою ставлять під загрозу життя американських солдатів…
In the past 24 hours we’ve learned that Russia is providing Iran with drone warfare advice while the US allegedly turned down a similar offer from Ukraine seven months ago. https://t.co/BDfoQmmZck
І це лише один епізод у довгому списку примусу, шантажу та тиску щодо України з боку цілої низки адміністрацій США.
Однак у дивному повороті подій провал уряду США тепер перетворився на історію успіху України — історію про те, як виснажена війною країна змогла сама вирватися вперед і стати домінуючою силою у сфері безпілотної війни… яка, без сумніву, є майбутнім ведення війни.
Після провалу НАТО під час військових навчань Operation Hedgehog та щоденних звітів про втрати (««Pidrakhuyka»» killboard reports), що надходять від Міністерства оборони України, на цьому етапі не повинно залишатися жодних сумнівів у тому, що українська армія є для нас незамінною.
Тепер ситуація змінилася, і я вважаю, що США справді повинні переглянути свій підхід до оборонного союзу з Україною, адже саме Україна зараз тримає у руках карти, яких хочуть американці… особливо тепер, коли наша країна перебуває у війні з Іраном — ключовою державою в осі російського терористичного мілітаризму.
Вперше я дізналася про Престона під час його висвітлення звинувачень у воєнних злочинах, опублікованих NYT щодо Chosen Company у липні 2024 року. Коротко кажучи, ці звинувачення спричинили травматичний розкол у моїй спільноті, адже я була близькою подругою Джеремі Майкла Мюллера, відомого як «Tennessee», американського солдата, який воював у Chosen. (Примітка: як і цей солдат, Престон також родом із Теннессі).
Я три дні поспіль страшенно хвилювалася за Tennessee та його побратимів і майже нічого не могла їсти… це був не перший випадок, коли війна викликала такі епізоди у моєму житті… особливо коли йшлося про Chosen Company. Але після того, як я подивилася інтерв’ю Престона Стюарта (я подивилася його буквально в момент публікації), я перестала хвилюватися… натомість я була глибоко натхненна тим, який вплив незалежна журналістика може мати на життя людей — особливо перед обличчям гігантських мейнстримних медіа, куплених Бог знає ким…
Відтоді я постійно стежу за Престоном та його висвітленням війни, яке у 2025 році принесло майже 1 мільйон доларів благодійної допомоги для українських військових. І при цьому він залишається одним із найбільш об’єктивних і довірених журналістів у цій сфері, розповідаючи про жорстку реальність фронту як з українського, так і з російського боку та даючи голос тим, хто працює над реальними рішеннями. Він навіть особисто сказав мені, що ніколи не насміхається зі смерті людини… навіть якщо це російський солдат. «Це чиєсь дитя, батько, брат…»
Водночас він розуміє ненависть українців до росіян… «Гинуть невинні діти. Якщо б моя донька загинула на війні… я навіть не можу уявити, що б я відчував…»
Я б не здивувалася, якби Престон був джерелом інформації для деяких оборонних рішень, що ухвалюються в нашій країні. І я не можу не уявляти, що було б, якби більше людей у Пентагоні були настільки віддані оборонному союзу США та України… можливо, війна вже була б завершена…
Перенесімося у сьогодення: я заснувала власне незалежне медіа — Kyiv Free Press — після дуже напруженого літа під російськими бомбардуваннями у Київській та Одеській областях, а також після проведення низки цікавих інтерв’ю у цивільному та військовому середовищі. Деякі з них досі залишаються неопублікованими через природні обставини…
Життя незалежної журналістки зовсім не було легким. Я — неоплачувана іноземна волонтерка, більшість своєї роботи фінансую власним коштом, у мене немає команди підтримки, і я подорожувала сама як іноземна жінка, щоб жити у країні під бомбами… але я зробила б це знову без вагань. І з часом — зроблю… дуже скоро, друзі мої…
А поки що тут і так достатньо роботи.
Останній раз я їздила до Вашингтона заради підтримки воєнних зусиль у жовтні 2025 року. Я була у складному емоційному стані й потребувала бути поруч із людьми, які також борються… Потім я дізналася, що там буде Престон… і моя поїздка для підняття морального духу перетворилася на щось інше… Уявіть, як би ви почувалися, якщо б мали зустріти журналіста, за яким стежили цілий рік — навіть перебуваючи під бомбардуваннями…
Коли я зустріла Престона Стюарта у Вашингтоні, я розплакалася, розмовляючи з ним… і я не можу пояснити це лише травмою від російських бомбардувань під час літнього контрнаступу. Я ніколи не хочу ставати байдужою до цього, але я відсуваю власний біль убік… адже він не зрівняється з болем моїх українських братів і сестер та тих, хто приєднався до них і вже чотири роки поспіль воює, страждає і гине…
Престон — спокійний, простий хлопець, і в Капітолії ми коротко поговорили про кілька політичних тем.
Він сказав мені, що вважає: США повинні допомагати Україні доти, доки українці самі хочуть боротися. Я поділилася своєю думкою, що США повинні змінити політику й почати справді наділяти українців силою та озброєнням, і поставила питання — як довго ми зможемо боротися без цього. Ми також говорили про медіа, про те, що може бракувати проукраїнських медіа російською мовою, адже багато людей в Україні говорять російською і віддають перевагу російськомовним медіа. Я запитала Престона, що він думає про можливу участь США або НАТО у бойових діях в Україні, і він відповів приблизно так: «Як тільки починаєш — дуже важко зупинитися».
Ми можемо багато чого навчитися з дій таких людей, як Престон. Як і більшість із нас, я думаю, що він хоче завершення війни, але підходить до цього прагматично — повністю підтримуючи Україну через надання прямої військової допомоги… на відміну від адміністрації США, яка, схоже, любить грати роль посередника і зволікати з обох боків.
Він знає війну, бо сам воював під час GWOT, де служив у важкій артилерії. Він розповів мені історію про «Love Protests» в Іраку — про молодіжний рух спротиву, який намагався зменшити ненависть, породжену війною.
Я не впевнена, що ми вже на цьому етапі в Україні… але знаю, що і я, і українці, з якими я спілкувалася в Києві, хотіли б бачити значно сильніший російський спротив кремлівській війні. Я зустрічала таких росіян у США — наприклад, антивоєнного професора математики… або іммігрантку російського походження, яка присвятила своє життя допомозі українським біженцям…
На жаль, деякі американські політики та медійні діячі, такі як конгресвумен Ана Пауліна Луна та журналіст Такер Карлсон (обоє мешкають у Флориді, де живу і я), обрали абсолютно протилежний шлях — замість підтримки російських людей, які постраждали від війни, вони фактично стали на бік кремлівського режиму, який відправляє власний народ у м’ясорубку.
Я сказала Престону, що, на мою думку, має бути більше проукраїнських медіа російською мовою. Наша спільнота перейшла на українську, щоб підтримати Україну, але лише кілька помітних проукраїнських голосів продовжують говорити російською, наприклад Михайло Наки. У Східній та Південній Україні досі живе велика кількість російськомовних людей, що підкреслює важливість неофіційних журналістів, які підтримують Україну. Справді, відповідальні медіа — це важливий інструмент захисту національних інтересів. Подорожуючи Україною, я помітила, що ставлення людей часто формується тим, які медіа вони споживають щодня.
Водночас люди проти війни — вони справді хочуть, щоб вона закінчилася. Саме це я й сказала Престону. Але питання полягає в тому, як саме її завершити…
Саме тому я звернулася до Престона з одним дуже конкретним проханням. Він більше висвітлює військову сторону, а я спілкуюся переважно з цивільними.
Я сказала йому, що цивільним потрібен міст до військових. Не лише в Україні, а по всьому світу. Нам потрібно чути наших солдатів, адже це піднімає моральний дух так само, як підтримка цивільних піднімає моральний дух військових.
Мораль зараз є священною для нашої спільноти, тому я була дуже рада, коли після своєї поїздки до України цієї зими Престон повідомив, що моральний дух українських військових високий.
Нам потрібно, щоб це відчувалося і в нашому цивільному суспільстві, адже нам потрібна не лише впевненість у тому, що воля українців до боротьби сильна як ніколи — щоб наші демократії продовжували їх підтримувати… ми також ведемо інформаційну війну… психологічну операцію, спрямовану на те, щоб зламати волю наших народів до свободи з усіх можливих боків.
І про це важливо пам’ятати — особливо напередодні критичних рішень, які, я впевнена, незабаром будуть ухвалені…
We wanted to sign a big drone production deal with the United States, but we needed the approval from the White House. It was about different kinds of drones and air defense. They operate as one system and can defend against hundreds or thousands of Iranian “shaheds“ and… pic.twitter.com/KZX7MLcCZG
— Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський (@ZelenskyyUa) March 12, 2026
Ви можете зробити пожертву на часті благодійні збори Престона — їх завжди можна знайти на його публічних каналах. Ось один із його останніх зборів… спільний проєкт із Рейчел Джеймісон, американкою із Середнього Заходу, чия гуманітарна діяльність стала рідкісним і цінним ресурсом для українських військових.
We have an update on our Southern Front fundraiser!
The GUR Legion now has a battle bus, a tow truck, and mechanic's tools. Previously they were paying thousands in tow truck fees each month to handle all the broken vehicles. They now have their own truck plus their own tools to… https://t.co/VGIfYRxAYX
Так само, будь ласка, розгляньте можливість підтримати наступну тему моєї журналістської роботи — зробивши внесок до інституту Peace Through Strength. Цю організацію очолюють мої друзі, і це знову ж таки низова ініціатива, що рухається зусиллями самих людей. Вони перебувають на передовій у питаннях військових відносин між США та Україною, і фактично ніхто не робить того, що роблять вони, коли йдеться про американську політику щодо України.
Ваша пожертва допоможе покрити витрати на переліт і прийом діючих військовослужбовців українського командування, яких ми запрошуємо поділитися своїм досвідом FPV-дронової війни. Захід відбудеться у середу, 25 березня 2026 року о 12:00 у Капітолії США, щоб поінформувати законодавців нашої країни, коли ми рухаємося вперед до ухвалення ключових рішень щодо оборонного союзу — задля досягнення завершення війни на максимальних умовах для України.
Командир Мадяр профінансував свій підрозділ безпілотників власним коштом і перетворив його на один із найефективніших на фронті — відомий співвідношенням уражень 1000:1.
Мадяр певний час був у моєму полі зору. Я бачила його фото тут і там у військових колах OSINT. Іронічно, але коли я перебувала під російськими бомбардуваннями в Києві, Україна, у червні 2025 року під час мого ще не оприлюдненого інтерв’ю з військовим Раяном О’Лірі на тлі закриття його сумнозвісного іноземного підрозділу Chosen Company (з деякими бійцями якого я дружу), я поставила йому запитання про те, яка команда дронів є найкращою…
«Вовки Да Вінчі»? (Я чула про них під час зборів коштів у нашій міжнародній спільноті…)
«Ні. “Птахи Мадяра” — це найкращий підрозділ дронів», — сказав мені О’Лірі.
І мені навіть не потрібно було, щоб він це підтверджував… табло уражень говорить саме за себе — стабільно. А знаєте, що означає більше цілей? Більше дронів… і менше російських загарбників………
До недавнього часу я не знала багато про командира Мадяра, аж поки він не опублікував відповідь, у якій виправив січневі заяви Раяна О’Лірі під час інтерв’ю «оперативна глибина» з Престоном Стюартом.
Відтоді я зрозуміла, що Роберт Бровді, ймовірно, є однією з ключових військово-політичних постатей у майбутній перемозі України та в оборонному союзі США–Україна.
Це надзвичайно важлива заява, адже вона демонструє, що саме потрібно Україні для здобуття оперативної переваги… тому, будь ласка, прочитайте її повністю — кожне слово……..
⚡️Commander Magyar comments on the accusations being spread.
I’m forced to explain, because some people are tough only on words – and off it went across the web:
"While Magyar is busy aiming at and killing worms™ for a pretty picture instead of fucking up logistics and…
Філософія командира полягає в тому, щоб зберігати життя своїх бійців, захищаючи Батьківщину, шляхом масштабування можливостей глибоких ударів уздовж фронту, що дозволяє особовому складу відходити далі від нульової лінії. Саме тому у Силах безпілотних систем є 15 000 вакансій. Це дуже багато дронів.
Тепер «Птахи» міцно в моєму полі зору. Я справді докоряю собі за те, що раніше не стежила за ними уважніше, особливо з огляду на те, що працювала у своїй спільноті над відправкою глушників для дронів та іншого обладнання, яке рятує життя, для українських військових на фронті, а також сприяла розмовам з Офісом Державного секретаря США та ключовими лідерами індустрії безпілотників щодо фінансової необхідності посилення дронової війни.
Командир Роберт Бровді, також відомий як «Мадяр», спочатку був бізнесменом в аграрному секторі України, перш ніж разом зі своїми українськими братами — звичайними цивільними ще за кілька місяців до того — добровільно вступив до лав українського війська в історичному спротиві, коли терористична держава росія вторглася в Україну рівно чотири роки тому.
Через чотири роки війни командир Мадяр очолює Сили безпілотних систем (СБС), до складу яких входять 12 підрозділів: SVAROG, Flying Skull, Steppe Predators, K-2, «Птахи Мадяра», Achilles, RAROG, THE HAWKS, 9-та бригада безпілотних систем та 1-й окремий центр безпілотних систем.
СБС — це перший у світі окремий рід військ, повністю присвячений веденню дронової війни. І ті з нас, хто стежить за критично важливими питаннями міжнародної безпеки, розуміють, що США прагнуть мати таку спроможність.
Міністр оборони США Піт Гегсет нещодавно закликав до домінування США у сфері дронів.
Як доводять деталі операції Hedgehog — і як щодня доводять СБС України під керівництвом командира Роберта Бровді……
Україна є лідером у дроновій війні, а дронова війна — це майбутнє.
Минулого вікенду один із дронів СБС знищив «Смерч» (Tornado) вартістю 75 млн доларів — російську ракетну систему калібру 300 мм. Як зазначив командир Мадяр: «Ці “Торнадо” тероризують Харків, Запоріжжя, Суми, Херсон, Нікополь та інші мирні міста України».
А сьогодні, 24 лютого 2026 року, «Птахи» СБС вночі 24 лютого полювали на «Ураган», «Бук», «Панцир» і «Малахіт».
Історія «Птахів Мадяра» — одна з багатьох знакових історій, що уособлюють те, як українці віддали все задля захисту своєї держави від російського вторгнення. «Птахи» справді втілюють серце й гордість України. Саме тому я захотіла поділитися з вами заявою підрозділу до чотириріччя війни — як свідчення незламної волі та сили нації продовжувати свою оборону, безпосередньо від самих військових: ( https://t.me/magyarbirds414/732# )
“Чотири роки від початку повномасштабного вторгнення. Дванадцять років сучасного етапу війни. Сотні років спроб росії знищити Україну.
Того ранку нас хотіли стерти.
Державу — з мапи.
Народ — з історії.
Не вийшло.
Але за ці роки ми заплатили.
Іменами. Життями. Тими, хто більше не повернеться.
Містами, що стали лінією фронту.
Полями, які стали місцем останнього бою.
Цей день — про пам’ять.
Про тих, хто прийняв перший удар.
І про тих, хто тримає його сьогодні.
Про тих, хто вже ніколи не стане в стрій.
І про тих, хто продовжує стояти.
Вони не дозволяють ворогу просунутися вперед.
І не дозволять стерти те, за що заплачено так дорого.
Вічна шана та пам’ять полеглим.
Ви назавжди в наших серцях.
Сили та витримки всім, хто продовжує боротьбу.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
414 Птахи Мадяра”
####
**********Будь ласка, підтримайте наш рух за зміцнення оборонного союзу США–Україна, підтримавши Peace Through Strength Institute, який запросив мене вести прямий репортаж із Капітолію США 25 березня 2025 року під час симпозіуму Ground Truth щодо потреб українських військових, де ми почуємо виступи провідних командирів дронових підрозділів України.
Як завжди, якщо вас цікавить оборонний союз США–Україна, ви можете надсилати мені запитання, які я зможу озвучити, особливо поки перебуватиму там…. alexzpublicrelations@gmail.com.
Kyiv Free Press 