Коли я була маленькою дівчинкою, я пам’ятаю, як на горизонті з’явився дим від обвалення Всесвітнього торгового центру 11 вересня 2001 року. Події того дня стали центральними у глобальних потрясіннях, що відбуваються нині.
Двадцять чотири роки тому, до нападів на наші Близнюки, Росія вважалася головною загрозою національній безпеці США. Після 9/11 адміністрація Буша виключила Росію з переліку загроз. Тоді США прагнули знищити Аль-Каїду в Афганістані, і ми обрали Узбекистан як зручну військову точку для входу. Будучи євразійською країною в сфері впливу Росії, США поступилися Росії, щоби мати змогу діяти з Узбекистану. Практично ївши з руки Росії, США негайно розпочали так звану Глобальну війну з тероризмом (GWOT). Але до того була ще одна маловідома подія — конфлікт у Панкіській ущелині, де США воювали пліч-о-пліч із російськими військовими на території Грузії — одна з наших перших зовнішніх інтервенцій після 9/11 у пошуках «зброї масового знищення», яку так і не знайшли.
Які наслідки ми пожинаємо сьогодні через нашу поступливість перед Росією під час GWOT?
Близько 1300 днів тому, 23 лютого 2022 року, коли Путін оголосив війну Україні, він встромив палець у ще не загоєні рани нашого недавнього минулого, висміюючи США за хибний привід до війни та звинувачуючи нас у так званому «американському імперіалізмі» — і водночас сам використав цей самий привід як підґрунтя для вторгнення в Україну, одну з найбільш зруйнованих країн на Землі сьогодні — через саме це російське вторгнення.
Перемістимось до цього тижня: було активовано статтю 4 НАТО після російських атак безпілотниками на Польщу. Ми як ніколи близькі до статті 5, яка може означати початок прямого бойового зіткнення між військами США (як членом НАТО) та армією Росії. Якщо ми дійсно підемо на війну з Росією, США можуть зазнати величезних втрат. Постелити червону доріжку для Володимира Путіна на військовій базі США на Алясці було дуже серйозною помилкою з боку президента Трампа та його кабінету, і ця помилка матиме серйозні наслідки… хай навіть ми їх ще не бачимо. Україна вже забрала від нас багато американських добровольців, які поїхали воювати.
На порозі Третьої світової війни помолімося за наших американських військових там, за наших військових тут, вдома, і по всьому світу — щоби наші лідери нарешті привели нас до тривалого миру через сильну оборонну політику. Щоб ми не повторили тих самих помилок — поступаючись російській терористичній державі.
When I was a little girl, I remember seeing the smoke on the horizon from the World Trade Center going down on Sept 11, 2001. The events of that day are central to the global upheaval now underway. Twenty-four years ago, before the attacks on our Twin Towers, Russia was prioritized as the U.S. top national security threat. After 9/11, the Bush administration removed Russia from the threats list. At the time, the U.S. wanted to topple Al Quaeda in Afghanistan, and we pinpointed Uzbekistan as a good military launch point to enter. Being a Eurasian country within Russia’s sphere of influence, the U.S. cowered to Russia in order to operate out of Uzbekistan. At that point, practically eating out of the palm of Russia’s hand, the U.S. got right to work on GWOT. But that was only after the often forgotten Pankisi Gorge Conflict, wherein the U.S. fought side-by-side Russian military in Georgia as one of our first foreign interventions post 9/11 in search for “Weapons of Mass Destruction” — which were never found.
What are the precedents we suffer today from bending to Russia during GWOT?
About 1,300 days ago, on Putin’s Feb 23, 2022 declaration of war against Ukraine, Putin stuck his finger in the healing wounds of our recent past, mocking the U.S. for false pretext of war and blaming the Iraq War on so-called “U.S. imperialism,” a pretext which he himself used as a basis to invade Ukraine, one of the most destroyed countries on Earth now thanks to Russian invasion.
Flash forward to this very week, article 4 of NATO has been enacted after Russian drone attacks on Poland. We are more close to Article 5 than ever before, which could mean the beginning of NATO-based U.S .troops in direct combat with Russia’s military. If we do go to war with Russia, the U.S. can suffer massive casualties. Rolling out the red carpet for Vladimir Putin at the U.S. military base in Alaska was a very very big mistake by President Trump and his cabinet, and it will have serious consequences in the coming time…….we just may not see it just yet. Ukraine has already taken many willing American volunteer soldiers away from us. In the wake of World War III, let us pray for our American troops over there, and our American troops back home and around the world, that our leaders may bring us closer to a lasting peace through strong defense policy, so we do not repeat the same mistakes by bending to the Russian terrorist state.
The following is part 1 of an interview I conducted with a lifelong Kyivan who runs her own Fashion Design company in the heart of Ukraine’s political capitol. Her name is Tanya Kochur, and she runs a Ukrainian fashion design brand out of her shop filled with natural and colorful, fun, and feminine handmade clothes from a variety of brands, including her own.
Tanya Kochur is the Founder / CEO of Logic Clothing in Downtown Kyiv, Ukraine
I met Tanya when I briefly resided in Kyiv this past summer. I don’t think many Americans realize this, but Ukrainians have a very high sense of fashion. Whenever I travel to Ukraine, one of the first things I do is go shopping to update my fashion to Ukrainian standards so I can blend in, and plus because it’s fun to dress up. All of the women look so pretty and fashionable in Ukraine.
Since I am really turned on to Ukrainian brands, I was so excited to find Tanya’s shop named Logic Clothes off Sofiivs’ka St. Her clothing store features artsy pieces and unique layers that you can add on, and she likes to work with breathable materials which tie comfort to style, depending on the weather. Nothing is mass made, and there are usually never more than a few makes for every peice of clothing she designs, which adds to the rarity of the outfits she designs. She pointed out an embroidered apron that had a subtle touch of Ukrainian folklore.
“It’s famous, everyone knows it.” she said of Ukrainian embroidery. She pointed to the design, “But it’s a light embroidery – with a small touch, not too costume.”
I stopped in her shop a few times and ultimately bought a few really unique dresses she handmade. My favorite was offwhite with these straps that kind of reminded me of a straight jacket, and the other was a green dress and green is my color plus it’s a nice patriotic color now because of the military. The woman at her store even gifted me with this soft black braided rope that I can add to my outfit – truly thoughtful in every single way. And this is apart of Tanya’s philosophy, to make clothing an experience. If you need something fitted or stitched, she will do it for you.
When we first met, Tanya and I began talking politics and it was clear to me she had a heavy conscience about how foreigners viewed Ukrainians during war. “It’s good for people to see how Ukrainians live, many people think that Ukrainians are stuck living like it was centuries ago. but its not the case.”
Tanya explained to me how in her generation growing up, Ukrainians thought America was so great, there were so many opportunities, and there were so many work opportunities being created in America. Similar to my husband, her husband Oleksander went to work in Ukraine when he was 18, he went through a school program. Back then he wanted to move to the US, he had this vision. But now, with Trump in office, he thinks it would be terrible… knowing that half of America elected somebody who sides with Russia… he would probably leave.
As a fellow politically minded person, for even me as an American, I actually have less anxiety living in Kyiv “under bombs” because i dont have to convince anyone to be on my side when it comes to being super pro-Ukrainian. Everybody in Kyiv pretty much already is.
When I asked Tanya for an interview, I wanted to know what she wanted to share with others – if she wanted to talk about the fashion industry. “Designing is not what’s most important right now.”
“When you ask me what to talk about, I don’t understand for people why war isn’t #1.”
For the first two years of Russia’s fullscale invasion, she dropped all of her work in the fashion industry. People weren’t interested in clothes anyways…they were walking around wearing grey hoodies, everything was closed and on lock down…But for Tanya, her focus completely shifted anyway. She consumed herself in war and news.
“But not just to learn about the bombing, but from my desire to know what’s going on.”
Tanya said she also follows russian journalists, and is surprised at their lack of coverage of the war.
“I ask myself, why is war not #1 for them? It seems like it should be, if you’re a journalist, it would be the only thing that’s interesting to you.”
The war changed things. Designers began to produce socks with messages. Sometimes, such as “Kill Russians”. Ukrainian brands started raise funds to buy FPV drones with the proceeds earned from their clothing sales. They collect funds to help the army, to give medicine.
“It’s not so much about design so much as it is about living it through.”
The war transformed the Kyiv-based fashion designer’s world, and it became expressed through her work.
The Kyivan fashion designer half jokingly noted an interesting interaction when a russian contacted her on social media from Moscow to buy some of her clothes. She responded, she will deliver clothes on FPV drone only.
“When I think of Ukraine fashion week, I don’t know–I don’t want to say if it’s good or bad. A lot of people are gathering and having a good time, beautifully dressed on the runway, while someone is dying. To me, small brands buying drones is more interesting than fashion week.”
Tanya stated there is this survivors guilt during war, and she doesn’t want to look around at the people enjoying themselves and hold it against them. “You never know who did what or if they did more. Maybe they donated a lot that day, maybe they volunteered, and they feel a free conscience to enjoy themselves.”
And there are so many fundraisers now for Ukraine’s war effort, and it makes people feel better to give.
In the first 1 1/2 years in war, Tanya was volunteering as much as she could. “There were some people who were volunteering 24 hours per day. they are good examples for me.”
Now almost four years into russia’s savage fullscale invasion Tanya now needs to work and has other things going on, but she wants the opportunity to hire people so she can volunteer.
She said of the war volunteers, “I admire this kind of people. For me, these people are the best and we should be like them more.”
Volunteering and fundraising to support Ukraine’s military is empowering for Ukrainian society.
“Have you ever heard of Sputnik?” Tanya asked me.
“No, I haven’t.”
She explained the famous fundraiser where Ukraine needed photos from space, so they had a huge gathering and the idea was everybody can give a little as no amount was too small.
“You can give 6 hryvnias. Do you know how much that is? It’s nothing. And so everyone gave, and we bought Sputnik. And then we were like, what’s next, nuclear?”
“What are your feelings that the people of Ukraine are giving to the Military, do you feel like it should be the government’s job?”, I asked her.
“Even Israel with their wars going on right now is donating to Ukraine’s war. The government cannot do everything. Any changes that you want to make begins with yourself. It starts with you. I think that’s a really Russian way of thinking… that someone should do it for you… that some guy will come and just do it for you. There is even a difference in Ukrainian and Russian language. Linguistically, Russians have the phrase ‘it happened’– not ‘you did it’. In Ukrainian, we only have the form ‘I did it’.”
Tanya believes that being loyal to the Ukrainian government right now is more important than criticizing it. “It’s not the time to talk about mistakes–we will talk about it later Do what you do. It’s the Ukrainian President’s job to make diplomatic connections. He’s doing what he does. Guy’s in the Army have a right to talk about what the government did or didn’t do. but everyone should do what they can and not blame.”
“Russians are the only guilty one, not the government… them and their government are like a population that fell out from the world and centuries we live in. There is this saying in Ukrainian, it’s called “na na chasu” or, “not the time”.
Tanya loves to follow economic blogs regarding war… she told me they say Russia will collapse, and that the economic situation is getting very bad in russia. “It could be one year, it could be 5 years…but doesn’t the world know it’s better for Russia to collapse sooner than later? Because over time Russians will keep leaving Russia, go to their countries, and then they will have problems there.”
A student of war and a learner of the enemy russian state that has fueled this deadly invasion, Tanya has a message to Americans. “I want to say to everyone in the US, to watch a little bit of russian TV to see what they are talking about YOU. There are so many bad words about America on russian TV. When you first see it, you’re shocked, then you think it’s a joke, and then, you just become used to it. They say, Nuke DC, London, kill Americans, every day. For a long time the russians have been making the worst enemies to America.”
And Ukrainians like Tanya believe that russian people are responsible for the war, not just state TV or politicians.
“It’s not only on Putin who started the war. It’s the whole country, russia. Russians can actually vote, they can vote to change something. If you’re not good with something, go to the streets and do something about it.” But the russians don’t do much to stop the war.
“Ukrainians suffer a lot of pain because of russia. A lot of uncertainty. What will happen. Will it? Won’t it? In the beginning we thought, even if Putin starts the war, many of us initially thought, the russians will stop it. We were sure they would. But they never did.”
Back before the full scale invasion, maybe there was a possibility Ukrainians would try to understand russians. “I’m in Kyiv, here’s a man, here’s another man, listening in 2019, maybe he has smart ideas, maybe he can help people understand eachthier. But now, it’s not important anymore.”
Tanya has listened to a lot of the published phonecalls between captured russian prisoners and their family back home. “I was shocked, it’s systemic. I just kept listening to another and another, they don’t care about their sons who went to war. They are like ‘What can I do. What can I do.’ I don’t understand this.
She began to draw to the linguistic differences between russian and Ukrainain. “When Ukrainians say “What can I do”, it is to fix something. But when russians say “what can I do”, it doesn’t even make sense to Ukrainians.
But what happened to the Americans, she wonders.
Americans were known to bring food during the cold war era, dry milk. “I remember it. I was a kid, russians don’t remember it. 60-90% of the US biggest enemy is russia. Propaganda made them hate you. But they really hate you now. They set fire to the flag, dirty it. And American people do’t see it, they do’t listen to it.”
And the lifelong Kyivan warned Americans. “For russia to invade the East, a lot of people felt it could happen because the regions are connected. But for russia to come to Kyiv, we thought it was impossible. After what they did to us, I don’t know, I’m not sure they wont go farther. He wont stop. And when there is not enough people, there will be drones.”
Tanya reminded that peacetime since the world wars was only 70-80 years ago. “That’s a very little time compared to history. We are fighting We do’t want to agree with it. We also fight for our freedom. And we knpow that the US wants our people to be strong, and we hope that if we show strength, our allies will stand up for us too.”
Цей лист був вперше опублікований газетою Cape Coral Breeze 14 серпня 2025 року.
Автор зображення:Ukrainian National Information Service
До редактора:
Я нещодавно повернулася з України, де була свідком руйнувань і ударів Росії в містах, де я провела більшість часу — у Києві та в Одеській області. І тепер, коли я знову вдома, з огляду на майбутню зустріч Трампа і Путіна, у мене є кілька запитань.
Чому жоден кандидат до Конгресу від 19-го округу Південно-Західної Флориди не висловив жодної позиції щодо України чи Росії? І що ще важливіше — чому Трамп дозволяє сухопутному агресору Путіну прибути на Аляску, щоб цього тижня вести переговори щодо українських територій на авіаційній та армійській базі США Елмендорф-Річардсон?
Окрім порушення міжнародного права, територіальної цілісності та геноциду українського і російського народів, давайте коротко згадаємо нещодавню історію хибного переконання Путіна в його праві на цю американську землю…
У 2022 році Росія зневажила національні кордони США, пригрозивши «повернути» Аляску.
У 2024 році Росія разом із Китаєм почала патрулювати американські острови на Алясці з ядерними військовими кораблями, загрожуючи нашій військовій присутності в регіоні.
Аляска межує з Росією, так само як і Україна. Якщо Трамп готовий домовлятися про кордони України — що буде далі?
Путін, Трамп і всі американські політики, які погоджуються з цим, повинні серйозно задуматися, перш ніж дозволити воєнному злочинцю Володимиру Путіну ступити на американську землю. Вони мають знати — і весь світ має знати — наскільки Америка ненавидить нацистський російський режим.
Якби більше американських політиків діяли проти терористів, уявіть, скільки миру було б у світі.
Кандидати до Конгресу від Південно-Західної Флориди, які не засудили Росію в той тиждень, коли Путін прибув до США, несерйозно ставляться до національної безпеки, демократії та, зрештою, до американського народу. Їх цікавить лише особисте збагачення, популярність, увага або інші корисливі цілі, що, схоже, спрямовані на придушення справжнього американського народу, з яким я познайомилася і який разом зі мною рішуче виступає проти терористичної російської держави.
Де ті лідери, які мають хребет, щоб виступити тоді, коли це справді має значення? Де ті, хто думає самостійно, а не дозволяє ляльководу думати за себе?
Я закликаю президента Трампа не укладати угоди з терористами… Нам потрібна сила. І я закликаю його відмовити у в’їзді воєнному злочинцю Володимиру Путіну до США. Не ступайте на нашу землю.
Щоб прочитати про мій досвід під час війни в Україні, перейдіть на мій новий сайт kyivfreepress.com. Я з нетерпінням чекаю можливості поділитися з моєю спільнотою ще більше найближчим часом.
This letter was originally published by the Cape Coral Breeze on Aug 14, 2025
Image Credit: Ukrainian National Information Service
To the editor:
I’ve recently come back from Ukraine where I witnessed Russia’s destruction and strikes in the cities where I spent most of my time, in Kyiv and in the Odessa region. And now that I’m back, in light of the upcoming meeting between Trump and Putin, I have a few questions.
Why has not one Southwest Florida CD-19 Congressional candidate taken any position on Ukraine or Russia? More importantly, why is Trump letting land invader Putin come to Alaska to negotiate territories of Ukraine this week at USAF-US Army base, Base Elmendorf-Richardson?
Aside from the violation of international law and territorial integrity, and full blown genocide of Ukrainian AND Russian people, let’s quickly debrief a recent history on Putin’s false sense of entitlement to this American state….
In 2022 Russia disrespected U.S. national borders, threatening to take back Alaska from the US.
In 2024 Russia alongside China then proceeded to patrol America’s Alaskan island with nuclear warships, threatening our military power in the region.
Alaska borders Russia, just as Ukraine borders Russia…. If Trump is willing to negotiate Ukraine’s borders, what is next?
Putin, Trump, and all consenting American politicians should heavily reconsider allowing war criminal Vladimir Putin to step foot into the States. They should know, and the world should know, exactly how much America hates the Nazi Russian regime.
If more American politicians took actions against terrorists, imagine how much peace in the world there would be.
The current Southwest Florida Congressional candidates who failed to denounce Russia the very week Putin came to the States are not serious about national security, democracy, nor the American public for that matter. All they care about is personal enrichment, popularity, attention, or whatever serves this seemingly malign interest to choke out the real American public who I’ve come to know, and who stands with me vehemently against the terrorist Russian state.
Where are the leaders who’ve got the backbone to stand up when it counts? Where are the leaders who will think for themselves instead of let their puppet master think for them?
I implore President Trump against making deals with terrorists…. what we need is force. And I implore him to refuse entry to war criminal Vladimir Putin to the US. Stay off our land.
To read about my experiences in wartime Ukraine, please follow my new publication at kyivfreepress.com. I look forward to sharing more directly with my community in the near future.
Amid the Summer Counteroffensive, It’s the only way to stop us from getting further entrenched……
Today, we commemorate the Welles Declaration— where on 23 July 1940, US diplomats signed this document stating the refusal of the U.S. to recognize the occupation and annexation of the Baltic States by the Soviet Union. More than 50 other countries followed the U.S.’s lead. As customary, it also greatly irked the Soviets. This policy of non-recognition endured till the collapse of the Soviet Union and the restoration of independence on part of the Baltic States.
Now, we have the US secretary of State, Marco Rubio, who claims over and over that there is no military solution in Ukraine…. he is hellbent on his belief that papermaking negotiations and declarations can solve this war.
🇺🇸🇺🇦🇷🇺 Rubio: U.S. May Exit Ukraine Peace Talks in Days If There's No Progress
Marco Rubio said the U.S. could leave the Ukraine peace process within days if there’s no progress. He stressed that there’s no military solution and noted that many sanctions on Russia are European pic.twitter.com/FzDuB7U9RW
— e Offshore Nomad | International Business (@eOffshoreNomad) April 18, 2025
HOwever I have been in the public square for years now, back when the Secretary was Senator Marco Rubio of Florida , where I am from, imploring him that we NEED military solutions:
My answer to your question, Senator, is in my understanding war between enemies is a non-negotiable militant state, historically all war ends with military action which only then is punctuated by an agreement, so in order to bring an end to war there must be significant military action, therefore there should be no question on “if” there will be negotiations because there…will…be…no…negotiations until Russia is forced to withdraw. There is no other viable alternative other than Russia continuing to capture Ukrainian territory, which is what they are actively attempting.
To expound why negotiations are unrealistic, on March 3 I spoke with Ukrainian Commander Yuri from the frontlines and he told me, “How you could negotiate with someone who came to your land, occupies territories, murders people, kills people, Ukrainian people, aggression. There’s nothing to talk with them really about without until they leave.”(Interview HERE) , – Cape Coral Breeze, Promises Made, Promises Kept? Mar 7, 2024, Zakhvatayev
During WW2, the bandwagon of allies who gave global recognition to the baltic states’ independence and signed onto the principles of the welles declaration certainly helped keep the beating heart of their national independence alive during brutal invasion.
However, the baltic states were not fully independent until 51 years later, in 1992….after the fall of the Soviet Union.
Ukraine doesn’t have 51 years………. we have barely til summer until we run out of weapons…..According to Bild, the German defense analyst page, Ukraine’s US air defense stockpiles sufficient until end of summer, then “situation will become critical,” Source: https://censor.net/en/n3561148 .
And today, Ukraine’s Commander in Cheif requested 155 mm artillery rounds as well as armored vehicles…
“In addition to the air defense and missile insufficiencies, Ukraine’s ground troops, who remain vastly outnumbered on the front line, are also running low on 155mm artillery shells, Syrsky said, and need an additional supply of armored vehicles…
And I have my friend , Ukrainian Captain Yuri Makhnovets of Presidential Brigade on the Luhansk front whos unit of 80 men needs those artillery rounds and armored vehicles in order to hold ground and recapture territory where people are suffering from russian invasion. Just look at one small recently reported example of what people go through in russian occupied territories of Luhansk………
Here is a video of one of his guys loading some ammo in a trench…(they have since upgraded on weapons but i need to find the video…., i’ll pull it later.)
That is not to mention the suffering the Ukrainian Soldiers go through, who are sacrificing their entire lives so others can have freedom. Captain Yuri barely ever gets off, he is texting me from the trenches, and the battle is very very hard and active right now during the summer offensive.
So what can we learn from history? THe Soviet Union had to actually cease to exist in order for the baltic states to be fully liberated.
It is my belief that the state of russia as we know it must also cease to exist in order for Ukraine to be fully free of russia’s brutal and savage war and occupation.
What WW2 history and Welles Declaration teaches us is that Ukraine must defeat russia for the war to end, which means they must achieve total victory, because to stop the war, russia must cease to exist, as did the Soviet Union.
If Sec. State Marco Rubio thinks he can achieve this Gorbachev style, then great. But I’m willing to bet we’re going to need to send the weapons to Ukraine so Ukraine can defeat them themselves.
If not, we may also be looking at other repeats of history, such as the way the US got dragged into WW3.
Already, the US is conducting joint training with Ukraine in Germany. I actually have family in the US army who is set to head to Germany this fall to train in infantry. And it’s not really a big secret, even though the US army actually deleted this tweet…..
Am I the only one who sees the part of the tweet where it says “Multinational Training Group-Ukraine”? https://t.co/lLIDISzRo8
— Curtis LeMay Stan 🇺🇲 (@TheBigCigar1906) July 23, 2025
Other Ukrainian Commanders such as Commander Denys Prokopenko from Azov Battalian have also warned we are on the brink of WW3….
“The question is not when World War III will start. The question is whether we are capable of recognising its course and structure before it reaches its decisive phase. Most think tanks beyond the theatres of war still believe that phase is in the future. For us, it has been the reality for more than three years – and to be frank, its outlines began to take shape long before that.” – Commander Denys Prokopenko, Azov Battalion, Ukraine, WW3 is on our doorstep, Ukraine is already inside
I cannot help but think if that’s part of the motive of why Army reserve Sgt. Preston Stewart is constantly fundraising and sending funds to the Ukrainian military. It’s almost like we know if somebody doesn’t do something, our own can be sent to die in Ukraine…..
And I feel responsible too so I’m sending drone jammers to Commander Yuri like these, and I’m gonna keep fundraising and sending more especially now that our unit grew to 80 men….. I’m really now have a lot of work to do……….so i’m gonna catch up on that now that i’m back from Ukraine and in the states…………….here is a pic of the jammer I sent to Yuri last time………………………….
Today, I wrote to US Sec. of State Marco Rubio who is also our National Security advisor.
I always let my leaders know I am avaiblle for them, as I have been available and worked with them on Ukrainian military issues in the past, including Sec. of State Marco Rubio’s office, and when he was Senator. Because as an American, it’s jsut soemthing I feel I need to do ……… I feel we are responsible…………….and i want the war to end the only way i know it will end………….
In my view, the most clear solution is to send Ukraine what it needs to defeat russia is…………….russia must fall, just like the soviet union did. however it may look, quick and painless, or slow and painful… but we can’t wait around for negotiations or paper anymore, and we don’t have time……………. the savage russian invader state needs to fall and fall fast.
Instead of talking about Ukraine not having enough ammo, we need to be talking about how to give Ukraine what it needs to hand russia a decisive military defeat once and for all.
Святе вірне духовенство Печерської Лаври в Києві, Україна, відкрито протиставляє древній монастир Київської Русі його нинішньому юридичному статусу в Московському патріархаті.
Цей допис було вперше опубліковано 10 липня 2025 року.
Цей тиждень я відвідала територію Києво-Печерської Лаври — найвищого рангу монастиря у Європі, що існує з XI століття, близько 1051 року. Поблизу розташовані Музей Голодомору та район Арсенальна (де у минулому глибоко під землею зберігали український арсенал зброї) — не дивно, що агресивна російська держава жадає володіти цим особливим місцем. Під час жорстокого вторгнення Росія намагається стерти історію Київської Русі, видаючи її за свою. Саме тому вони прагнуть підкорити цей стародавній, священний та геополітично значущий храм Божий.
Побувавши там, милуючись архітектурою та спілкуючись із чернечим орденом, я зрозуміла: цей монастир XI століття не лише важливий для зародження християнства в Європі, але й має неабияке сучасне значення у боротьбі за релігійну свободу.
Насправді, ця священна фортеця стала пульсом сучасного протистояння — церкви проти держави у розпалі однієї з найжорстокіших інвазій сучасності. Це простий факт, який руйнує брудні міфи кремлівської пропаганди, що розповідає брехню, використовуючи нашу глибоко особисту віру як інструмент війни.
Плутанина навколо сучасного розколу державної російської православної структури в Україні створила чимало можливостей для дезінформаційної війни.
Але правда в тому, що Києво-Печерська Лавра здійснює якийсь бунт проти Російської Православної Церкви, яка тісно пов’язана з кремлівським режимом.
Це один із найреволюційніших бунтів у світі сьогодні, у політичному серці України, серед військових та політиків, які борються разом із церквою за свободу від агресора.
Швидкий пошук у Google показав, що ця «заколотна» позиція Лаври практично не висвітлюється у ЗМІ.
Я тільки починаю вивчати історію цього стародавнього монастиря. Але, як кажуть, Рим не був побудований за один день, тож я вирішила почати писати про те, що знаю зараз, замість чекати…
Я вважаю, що кожен повинен відвідати священне місце, щоби пережити обряди та ознайомитись із розкішною візуальною спадщиною, яка передавалася нам поколіннями. Для мене церква — це те, що дає заземлення і змушує задуматися про те, що найдорожче: сім’я… і наша боротьба проти лиха, яке прагне знищити народ, що цінує свободу.
Я була у Лаврі з свекрухою — ми молилися за мою родину. Я молилася за солдатів, за кожного, кого колись зустрічала — особисто, через соцмережі чи читання про них, навіть за тих, кого вже нема. Насправді щоразу, коли я йду до церкви, я молюся за солдатів — навіть в Америці, і так вже багато років. Бо для мене вони — живі святі.
Я справді вважаю, що ці воїни — найсвятіші люди, попри їхню суворість. Вони — мученики, рятівники, захисники. Іноді здається, що їхнє суспільство применшує їхню діяльність, аби справитися з тим, що їм доводиться робити — а насправді захист людства потребує особливої свідомості й сили. Це не просто звичне чи бездумне. Це — хрест, який їм доводиться нести… І хоча я вірю в їхню справу, я щиро бажаю, щоб їм не доводилося цього робити. Але Україна не обирала війну, і комусь треба захищати суспільство від корумпованих тиранів, які прагнуть лише багатіти через завоювання.
Коли я у такому священному місці, як Печерська Лавра, я оглядаю прекрасні статуї та ікони — багато з них зображують воїнів із давніх часів. Вони зображені з тією самою святковою величчю, якої я вважаю достойними сучасні солдати за свою жертву.
Один солдат недавно сказав, що ненавидить церкви — і я вважаю це іронією, адже саме в Україні Росія знищила понад 700 церков. Робота солдатів насправді захищає та зберігає ці священні місця, які Росія прагне знищити — місця, що зберігають святі реліквії, образи, передані предками крізь історію. Чесно кажучи, я не розумію, як український солдат може щиро ненавидіти дім Божий, адже навіть якщо він не може бути на Літургії через війну, він щодня живе перед обличчям Суду, а не раз на тиждень.
Я полюбила Лавру: прогулюватися її територією, тихо молитися, відвідувати служби, спостерігати людей, що приходять молитися, а також бачити священників, братів, сестер і монахинь. Це живий духовний комплекс, майже як ватажокківлеці традицій і стійкості.
Під час однієї з Літургій я розмовляла з монахинею. Над нами лунало чудове хорове співання — одне з найпрекрасніших, що я коли-небудь чула. Монашка запалювала свічки й молилася, часто схиляючись у знак хреста, у довгому чорному одежі і чорній в’язаній шапці, з декоративним поясом навколо талії. Ми розмовляли біля квіткового саду, де інші віруючі також молилися. Мені дуже подобається атмосфера цієї місцевої святої громади…
Я поцікавилася її ім’ям і звідки вона. Вона сказала, що з України. Я запитала, чи цей храм під Москвою. Вона відповіла: «Так, але ми не пов’язані із жодною державою… Наша віра діє в Україні, Білорусі та Росії». З моєї точки зору, вона намагалася показати, що церква відокремлена від московської держави. Але це все ще мене трохи бентежило.
Я сказала їй, що помолюсь за її церкву…
Мені потрібно було розібратися в цьому до кінця. Якщо бути чесною, спочатку я трохи побоялася говорити з кліриками, коли зрозуміла, що церква так чи інакше пов’язана з Москвою. Можливо, через те, що ми в війні, і Москва активно переслідує мій народ.
Минулого року, коли я викладала в Українському католицькому університеті у Львові, один студент розповів з першої руки, як маленькі сільські церкви з священниками, пов’язаними з Москвою, відмовляли в сповіді проукраїнським вірянам.
Я також чула, що деяких священників, які співпрацювали з Москвою, затримували в Україні, хоча це були поодинокі випадки.
Один з важливих випадків щодо Печерської Лаври — справу щодо митрополита Павла (Петра Лебідя), який наразі під домашнім арештом і проходить суд за звинуваченням у міжрелігійній ненависті під час повномасштабного вторгнення Росії.
А також Кирил Гундяєв, Патріарх Московський, колишній агент КДБ, який відкрито підтримує вторгнення Кремля. До того, як стати Патріархом, він був російським олігархом і заробляв на великій тютюновій компанії.
Важливо не недооцінювати релігійну політику у цій війні, особливо в контексті міжнаціональної безпеки. Багато віруючих постраждали від релігійних переслідувань Росії, а держава Україна змушена ухвалювати складні рішення під час війни — розслідувати церковні структури, що належать Московському патріархату, зберігаючи при цьому права на релігійну свободу.
Навіть якщо Лавра надала мені таке яскраве відчуття на території, перспектива говорити з її духовенством спочатку здавалася мені страшною — але вони виявилися дуже мирними, і я була в самому серці Києва, де захищають свободу, тому я довірилася обстановці. Іронія у тому, як американські пропагандисти Кремля, такі як Такер Карлсон, намагаються неправдиво переконати людей, що Україна переслідує православну церкву. Насправді саме те, що православна церква пов’язана з Москвою, викликає страх.
А я стояла у серці Києва, серед українського війська, у одній із найстаріших історичних церков Європи — прагнучи особисто з’ясувати, чи підпорядкована вона Москві чи ні… І я зрозуміла: я перебуваю в місці прямого спротиву святенницькому злу… І це спростовує всі брехні про те, що Україна переслідує православну церкву, адже вона процвітає в самому серці України. Лавра — це не лише історична місцевість XI століття… Це історія, що відбувається просто зараз… Серед людей, які її творять… Добро проти зла.
Після розмови з монахинею я звернулася до іншого віруючого — чоловіка. Я спитала, чи він англійською говорить — він порекомендував поговорити з другом, який йшов поруч. Він був одягнутий весь у чорне з чорною шапкою.
Я сказала, що я американець і хочу поставити питання:
— Який у вашій церкви священницький порядок?
— Ми вірні християнству від… — почав священник.
— Від початку християнства? — аж я підсікнула.
— Наша церква існувала до України, до Росії… Чули щось про Володимира або Ольгу? — відповів він.
— Так, я читала про них: вони справді Великі… — сказала я, маючи на увазі святого Володимира Великого, що поширив християнство в Європі, і його бабусю Ольгу, хитру військову стратегію якої описано в легендарних діях.
— «Під Москвою?», — уточнила я.
— «Так, але лише документально. Не номінально. Ми незалежні», — відповів він.
— «Документально — юридично?» — уточнюю.
— «Так», — сказав він. «Ми юридично підпорядковані Москві, але номінально незалежні».
— «Автокефальні?» — поцікавилася я.
— «Так, юридично», — повторив він. Але не підтвердив, чи вважає церкву автокефальною.
— «Я римо-католичка, моя церква підпорядковується Папі, тому хотіла зрозуміти, чи ви під Кирилом… Ви знаєте патріарха Кирила?»
— «Так, знаю, що ви маєте на увазі… але Кирил благословляє війну… як ми можемо йому підкорятися?»
І миті по тому священник сказав, що мусить йти, і пішов. Я сказала його другові, котрий стояв поруч, що помолюсь за них, назвалася: Олександра з Америки.
Московський патріархат належить Кремлю. Те, що і монахиня, і священник розповіли про стосунки їх церкви з московським патріархатом — це говорить про те, що віруючі Лаври не сприймають себе керованими з Москви чи її патріарха Кирила; вони вважають себе людьми Божими, незалежними… попри документи, що пов’язують з Москвою. Київ це чітко розуміє: церква живе й процвітає в серці української столиці. А той факт, що стародавня церква з документальними зв’язками до Москви продовжує діяти, доводить: Україна не переслідує православну церкву. Навпаки, вона дозволяє цій церкві і її людям звільнитись через розкол, який зумовлений не лише політично — а моральною й духовною свідомістю порвати з російськими лідерами, які ведуть війну.
Більше того, з цією філософією бунту проти Кремля — провідною політикою віруючих Лаври — можливо, варто розслідувати, чи інші православні церкви в Білорусі, Україні, Росії, а також інші церкви, юридично пов’язані з Московським патріархатом, також висловлюють бунт та розкол з владою.
У Києво-Печерській Лаврі — бунт… проти Москви… проти тиранічного уряду й режиму. І він процвітає в серці Києва…
Печерська Лавра — не тільки стародавнє священне місце, вона символізує одну з найзначущих сучасних битв: добре проти зла.
Що буде в майбутньому — невідомо. Але траєкторія — вражаюча. Бунт віруючих Києво-Печерської Лаври проти Московського патріархату Кремля може стати початком одного з найбільших християнських розколів у сучасній історії…
Kyiv Free Press 