Поки що неможливо сказати, якою саме може бути відповідь України……………………

Цей матеріал оновлено з моменту його першої публікації………..
14 травня 2026 року —
Про це майже зовсім не повідомляють у західних медіа, окрім угорських пропагандистських кіл, які продовжують існувати навіть після падіння Орбана (привіт угорському Conservative, що торгує брудом).
Але оскільки я стежу за деякими більш андеграундними українськими журналістами, це потрапило й у моє поле зору. Однією з них є Мілана — не плутати з Меланією — яка займається спеціальним висвітленням українсько-угорської політики. Нещодавно я прочитала її аналіз, де вона написала: «Коментарі під дописом міністерки закордонних справ Угорщини Аніти Орбан із засудженням росії були ще цікавішими: угорці припустили, що атака на Закарпаття (вперше з початку повномасштабного вторгнення росії) є провокацією Кремля, спрямованою проти нового уряду на чолі з Мадяром. І тому: нам потрібно об’єднатися з українцями».
У відповідь на російські атаки по Закарпаттю прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр «викликав» російського посла «на килим»…
Російські політики — це й у моїй країні політичні авантюристи… і я розумію, що вони сприймають усе в криваво-червоних тонах…
Чи стане угорський виклик ефективним джерелом тиску для захисту регіону від російського терору… чи знадобиться значно серйозніша відповідь……
І хто взагалі міг би зробити таке можливим…………..
Це питання залишаються відкритими, особливо для активної уяви……………………
Закарпаття — це гірський регіон на крайньому заході України. Оскільки я стежу за військовими колами України, я помітила цікавий культурний момент: деякі американські іноземні добровольці в Україні, здається, вважають, що можна просто «пересидіти» у горах і бути «в безпеці». Достатньо подивитися на цей діалог, який я побачила на Reddit-сторінці Українського іноземного легіону, де один солдат радив іншому просто «потусити» до кінця зими………….
А NBC ще на початку війни — що зараз здається цілою епохою, хоча в масштабах історії це зовсім короткий час — повідомляло, що Карпати сприймаються цивільними як безпечна гавань:https://www.youtube.com/watch?v=hyFkZ3huoFw
У Південно-Західній Флориді, де я живу, я навіть зустріла українця, який утік від війни, блукаючи лісами цих гір зі своїм другом два дні поспіль… аж поки вони не вийшли на польську територію, де він возз’єднався зі своєю дружиною, яка втекла до США з їхніми двома маленькими дітьми.
Які ще таємниці може приховувати цей регіон — це, мабуть, безмежне море можливостей…
Але до цього часу Закарпаття, яке охоплює як українську, так і територію НАТО, вважалося одним із найбезпечніших регіонів України.
Навіть попри війну там продовжують проводити різноманітні заходи й великі фестивалі, зокрема міжнародну спортивну подію в Буковелі, відому як B.E.S.T……
І якщо там усе настільки безпечно, що навіть у легіоні можна влаштовувати «фестиваль поцілунків», то, мабуть, усі ми в безпеці………….
Але тепер — чи можемо ми почуватися спокійно, знаючи, що через чотири роки війни Карпати вперше були атаковані???????
Я запитала маму своєї подруги, яка зараз там живе, чи безпечно було б приїхати туди з моїми дітьми. Вона навіть власних дітей туди не привозить. Каже, що через російський енергетичний терор там досі є тривоги… досі відбуваються відключення електроенергії, які зачіпають навіть угорський бік.
Я передала їй газету, щоб вона привезла її назад у регіон — там була моя стаття про одного військового командира, який теж родом із Закарпаття. Я подумала, що це буде гарним сувеніром — знати, що американці продовжують підтримувати Україну попри провалену дипломатію адміністрації Трампа…… яка компенсувалася ударами вглиб російського Уралу…… та інших болотистих територій російського впливу…………
Я ще не була в Карпатах, але дуже сподіваюся скоро туди поїхати… І я знаю, яким може бути життя в горах, бо щороку проводжу час у наших горах на східному узбережжі Америки — в Аппалачах……
Через свою ізольованість такі регіони зберігають дуже сильну й самобутню культуру, стійку до постійних змін державних кордонів, із власною історією, яка не зовсім схожа на решту країни………….
А якщо говорити про війну — останній внутрішній військовий конфлікт в Америці був понад півтора століття тому, під час громадянської війни. У ті трагічні часи наші гори були не лише прихистком для громад… але й завдяки складному рельєфу та схованкам для засідок — місцем, де вторгнення сповільнювалося…………..
У наших горах я щороку намагаюся привезти хоча б частинку України. Чи то розвішуючи листівки для збору коштів на підтримку військових, чи відвідуючи друзів — наприклад, одного суддю з Теннессі, який посеред маленького гірського містечка вивішує український прапор прямо біля свого офісу.
Одне з моїх улюблених явищ у горах — це їхнє особливе сільське господарство…… Аппалачі отримали свою назву через яблуневі сади. Але для мене, як для фермерки, яка вирощує кіз, найцінніше те, що це ідеальне місце для козівництва………….. адже кози чудово пристосовані до випасу на важкодоступних схилах і периферіях…………..
Я знайома з людьми із Карпатського регіону — серед них студенти-правники, фінансові радники, художники, лікарі, церковні діячі… навіть колишній американський губернатор……
Карпати перебувають під захистом сил територіальної оборони та прикордонників, зокрема 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, 101-ї окремої бригади територіальної оборони та 5-го Закарпатського піхотного батальйону.
Цього року я мала честь познайомитися із сержантом 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Він перебував у моїй країні, виконуючи важливу дипломатичну роботу в Капітолії США, і його постать стала досить помітною в українсько-американських політичних колах. Він досконало володіє і українською, і англійською мовами…… Серед іншого, він відновлювався після тяжкого поранення, а тепер допомагає своїм побратимам проходити реабілітацію………….
І, можливо, це тому, що я ідеалістка.
Або тому, що мало що здатне так захоплювати мою уяву, як українські військові…
Особливо тепер, коли Закарпаття зазнало удару……..
І хоча було б прикро переривати такі важливі дипломатичні зусилля тут, в Америці — особливо в настільки складному геополітичному ландшафті…… крутому й небезпечному… мов самі гори……………….
Я не можу не надихатися образом того самого солдата — у найблагороднішій і найвідважнішій історії…………… як козацькі брати до нього… поруч із ним… і ті, що прийдуть після нього………… Вийшовши з найтемніших глибин мордору… зі знанням доктрин армії США… щоб довести, чи справді те, що вони говорять, є правдою……… чи справді те, що вони проголошують, вище за все інше……… повертаючись на найвищі висоти…… верхи на своєму жеребці, долаючи важкий рельєф… щоб знову благословити ці гори………….
Поки євангельське відродження з американського «біблійного поясу», прикрашеного Великими Смокі та Блу-Рідж, гордо співає………..
«go tell it on the mountain……»
— Олександра Захватаєва
Kyiv Free Press
























